Пара як єдиний організм тяжіє до балансу. Часто проблеми та конфлікти йдуть саме звідси — коли баланс порушується.
Баланс в стосунках полягає в тому, скільки кожен бере від іншого і скільки віддає.
Коли хтось вкладає набагато більше — згодом виникає злість і глибоке почуття несправедливості.
Хтось може вважати, що стосунки, це коли ти віддаєш і нічого натомість не очікуєш. Але по-перше — очікування нормальні і неминучі. По друге— Якщо людина віддає багато, але мало, або зовсім нічого не отримуючи натомість — з часом це веде до спустошення, вигорання та розчарувань. А згодом бажання віддавати зникає. Посилюється відчуття несправедливості та злості.
Якщо людина віддає забагато, в якийсь момент вона дуже втомлюється. Починає зауважувати партнеру, що було б непогано також вкладатись. Або стає все менше, чи й зовсім перестає вкладатись сама. Відчуваючи глибоку образу, яка накопичується і зростає.
Дехто може свідомо не брати нічого від партнера, щоб тримати його в ролі боржника, залишаючи постійно у відчуттях провини, тримаючи таким чином над ним контроль.
Комусь складно віддавати. Вони вважають, що мають лише брати, отримувати від інших. Використовувати. Намагаються не привʼязуватись і не довіряти. Тримати своє серце закритим. Захищаючи себе в такий спосіб від нових зрад, розчарувань, болю. Намагаються нічого не давати натомість. Змушуючи партнера піти. Чи знаходяться постійно в дитячій позиції. Сприймаючи партнера за батьківську фігуру, що має компенсувати все те, чого в них не було.
Багатьом людям складно брати. Вони намагаються бути повністю самодостатніми. І нічого не просити, нічого не приймати. Захищаючи себе таким чином від провини бути винними чи залежними від когось, болю та сорому. Але Таким чином неможливий здоровий взаємообмін. Баланс також порушується.
У парі присутній не лише баланс хорошого, а й поганого.
Що ми привносимо в стосунки — любов, турботу, енергію, час, гроші, почуття, задоволення?…
Чи обман, неповагу, зраду, приниження, обезцінку, насилля, безвідповідальність, руйнування?…
Коли хтось із партнерів завдає багато болю, привносить руйнацію, деструктив. Інший стає перед вибором —залишитись чи піти. Але якщо він залишиться, то несвідомо буде намагатися все врівноважити. А без пропрацювання — це віддавши у відповідь стільки болю, скільки сам отримав. Самими різноманітними способами і шляхами.
Таким чином виникають і продовжуються деструктивні, токсичні стосунки. Коли партнери ходять по замкнутому колу, руйнуючи себе й один одного.
Для здорових, міцних та щасливих стосунків необхідний баланс, оснований на взаємності. Важливо брати і щиро віддавати. А також те, що саме ми беремо і віддаємо. І чи є це саме тим, що потрібно нам чи партнеру.
©️Людмила Мініна