Пережите залишає глибокий слід всередині нас…
Яким чином формується травма відторгнення?
~Довготривала розлука з мамою в ранньому віці — внаслідок довгої відсутності, поїздки, знаходження в лікарні.
~Мама, котра знаходиться в зміненому стані через вживання наркотиків, алкоголю, депресію, психоз.
~Смерть матері.
~Поява меншої дитини, на яку переключається вся увага.
~Відкрите відторгнення матір’ю.
~Занедбаність в дитинстві.
~Відторгнення як спосіб виховання.
Таким чином обривається або не може сформуватися надійна прив’язаність між матір’ю та дитиною, яка слугує емоційною базою. Дає відчуття стабільності та безпеки.
Травма може ускладнюватися відторгненням іншими близькими — татом, бабусею, дідусем, людьми, що виконують батьківську роль. Та суспільством через дискримінацію.
Травма відторгнення впливає на все подальше життя.
Проявляється в різних сферах та аспектах. Погляд на світ, інших, відбувається через призму пережитого досвіду.
Хронічне відчуття відторгнення, яке супроводжує все життя. Чатує в різних ситуаціях. Те, що тебе можуть покинути — соромно і боляче. Пошук безумовної любові.
Відторгнення чується, бачиться в усьому та відчувається пекучим болем. Кожен, хто відторгує — займає царське місце значимої відторгуючої фігури/фігур з минулого. Його ранг автоматично підвищується. Знову і знову програється цикл відторгнення.
Загострена чутливість до слів, натяків, виразу обличчя, рухам. Спроби уловити, якомога раніше виявити, розпізнати відторгнення. Колосальні спроби цьому запобігти. Переграти.
На тілесному рівні завмирання. Виникає відчуття страху й тривоги. Всередині все завмирає. Перехоплює подих. Дискомфорт в області серця — ниє, поколює, зжимає. Напруга в різних частинах тіла — спині, плечах, ногах. Бажання згорнутися. Сховатися від болю відторгнення.
А інша частина спрямовується до відторгуючої фігури. Тягнеться до близькості з нею.
Людина в усьому шукає підтвердження відторгнення. В словах, поведінці. Ловить найменші знаки, що це підтверджують. Це може дуже часто відбуватися. Сприймає навіть від малознайомих та не дуже близьких людей.
Тригери, що чіпляють та пробуджують давні почуття відторгнення:
Слова відторгнення, критики, обезцінки.
Відторгуючий вираз обличчя — холодний, злий, байдужий, насміхаючийся.
Байдужість. Незацікавленість.
Бажання контролювати ситуацію, людину, обставини. Звалення провини за відторгнення на себе. Щось зробив не так. Сказав не так… Відчуття, що ходиш по тонкому льоду і ось-ось відбудеться страшне — відторгнення.
Травма відторгнення може проявлятися так:
- Незадоволення собою, заперечення своєї значимості.
- Почуття неповноцінності, нікчемності, гірший за інших.
- Незнання власних потреб і бажань.
- Стерті власні кордони. Складність їх відстоювати.
- Відмова від своєї думки та інтересів заради близькості.
- Порушення кордонів інших.
- Заслужити, заробити любов.
- Конформізм.
- Почуття токсичного сорому.
- Страх проявляти себе свої інтереси, думку, потреби.
- Страх сепарації від батьків, близьких людей.
- Внутрішньоособистісні конфлікти.
- Страх близькості.
- Схильність до саморуйнування.
Неприйняття права інших бути в своїх почуттях, процесах, не любити, відторгувати — бо це все дуже чіпляє і від цього немає уміння захиститись.
Людині притаманне навʼязливе бажання сподобатися, угодити. Намагається знайти близькість там, де її немає. Чіпляють ті, хто відторгують, а не ті, від кого йде взаємність.
©️Людмила Мініна