Якщо людина не мала достатньо батьківської безумовної любові — частина її душі буде відчайдушно намагатися якось це надолужити, компенсувати. Буде робити все можливе, щоб отримати ту любов. Хоч десь, хоч трохи і хоч від когось. Сурогат тієї, такої бажаної і необхідної любові. Що надає цінність, опору та сенс…
Вона переконується на життєвому досвіді, що любов не дається легко, вільно, вдосталь, просто так, щиро, від усього серця, по власній ініціативі…
І це має наслідки:
- Це порушує нормальні механізми взаємодії. Викривляє комунікацію з іншими. Створює відчуття власної меншовартості.
- Людина тотально знецінює себе.
- Стає в залежну позицію від інших. Підлаштовується.
- Намагається заслужити, заробити любов. Бути корисною. Терпіти. В напруженні очікувати, що щось перепаде.
- Є чутливою до реакції інших, оцінки. Боїться зробити щось не так.
- Постійно думає, що зробила щось не так. Звинувачує себе. Намагаючись це виправити.
- Ставить чужі потреби вище своїх. Намагається понад можливостей задовольнити інших. І її часто використовують.
- Знаходить людей в позиції жертви — та марно силиться їх врятувати, розважити та ощасливити.
- Гостро сприймає чуже незадоволення. Ігноруючи власний дискомфорт та ковтаючи образу.
- Намагається купити любов інших. Інколи віддаючи їм майже все. Не отримуючи нічого натомість. В кращому випадку сухе, байдуже дякую.
- Виправдовує хамство, наглість та невдячність.
- Радіє крихтам того, що отримує. Бо іншого не має і не мала. Не бачучи можливості подарувати собі того океан.
На жаль, лише батьки могли дати безумовну любов. Якщо могли б. Турбуватися, дорожити, любити, не дивлячись ні на що. Ніхто з інших людей, не в змозі її дати. Бо того завжди буде замало. І то завжди буде не те.
Важливо це все компенсувати собі самій — любов, прийняття, підтримку. У внутрішніх діалогах, відношенні та зовнішньому прояві.
Первинно оплакуючи відсутність цього у дитинстві. Підтримуючи та втішаючи ту внутрішню недолюблену дитину всередині. І даючи їй все, чого, на жаль, вона була позбавлена.
©️Людмила Мініна