Кожен із нас в тій чи іншій мірі боїться того, що близька людина його покине. Але деякі з нас переживають страх відторгнення набагато інтенсивніше за інших. Можна навіть сказати, що це почуття буквально керує їхніми життями…
Звідки береться страх? Чому одні люди більш сприйнятливі щодо нього, ніж інші?
Його коріння криється найчастіше в глибокому дитинстві – травма відторгнення – травмуюча розлука або розлуки з батьками, що піклуються, з ким повинна формуватися міцна і стабільна прив‘язаність (частіше з мамою), її холодне ставлення. Прив‘язаність носить нестабільний, ненадійний характер, чи повне занедбання дитини. Надалі, у процесі дорослішання часто відбуваються ретравматизації (повторні травми) – розрив із другом, нещасливе кохання.
У роботі з психологом, вони помилково сприймаються як перша ситуація, що травмує, тому що переживаються в більш свідомому віці. Надалі, вже в дорослому віці страх відторгнення в стосунках переноситься також на роботу (страх звільнення і неможливість проконтролювати цей процес), дружбу, ділові відносини.
Люди, які бояться, що інший їх залишить, часто впадають у дві крайності:
- дуже сильно прив’язуються до людини, «прилипають», «приклеюються»,
- всіляко уникають близькості, щоб не поранитися, їх відносини можуть мати виключно формальний характер, вони надають перевагу самотності близькості.
Парадоксально, але жодна із стратегій поведінки не приносить ні бажаного спокою, ні задоволення. У першому випадку страждають від стосунків, у другому від самотності.
Надмірна прив’язаність
Якщо людина вибирає надмірну прив‘язаність – її партнером, найчастіше виявляється бажаючий більшої дистанції, емоційно холодний, або людина, яка використовує у своїх цілях. Такий вибір відбувається несвідомо – відповідно до внутрішніх орієнтирів на схожість із людьми минулого.
Бажання будь-якою ціною зберегти стосунки призводить до того, що переживаючи страх відторгнення, постійно нехтує своїми кордонами, правами – терпить різного роду насильство (фізичне, психологічне, економічне та ін), переступає через свої бажання і потреби на забаганку іншому, намагається бути максимально слухняною, задовольняти, навіть передбачати потреби та бажання партнера, всіляко догоджати.
Такий зв’язок є дуже нестабільним союзом, тому що людина знаходиться практично постійно в тривозі (до панічних атак), що її залишать – тому що недостатньо хороша, мало заробляє грошей, старіє, і просто, тому що не вірить у те, що таку, якою вона є, хтось може приймати і по-справжньому любити.
“Спалення мостів”
Також людям, які живуть зі страхом відторгнення, характерно різко обривати контакти, «спалюючи за собою мости». Закінчувати стосунки, не даючи партнеру можливості щось змінити. Не маючи можливості та вміння якось вплинути на якість стосунків, вони просто обривають зв’язок із цією людиною.
Порушення кордонів
Крім дозволу порушення своїх кордонів, люди зі страхом відторгнення самі порушують права іншого, нерідко переходять межу. Десь несвідомо вони прагнуть тієї, раніше недосяжної, безумовної любові. Прагнуть до того, щоб відчути, що їх не покинуть, навіть якщо вони будуть погано поводитися, жахливо виглядати і руйнівно діяти. Але страх настільки сильний (хоча часто він може навіть не усвідомлюватись, а лише виражатися в тій чи іншій поведінці), що вимагає постійних доказів від іншого, перевірок – чи ти будеш зі мною, якщо я… І тут кожен має свої інструменти. Але найчастіше ці перевірки переходять допустимі рамки, виражаючись у насильстві, образі іншого, приниженні та руйнуваннях. Як не сумно, минає час, і навіть, якщо партнер витримує, згодом потрібні все нові й нові перевірки та докази любові та відданості.
У зв’язку з постійним відчуттям хиткості становища у таких людей формується бажання все контролювати – роботу, партнера, обставини. Це дає певний спокій. Але тривога зростає, якщо все передбачити неможливо. А найчастіше відбувається саме так. Вони частіше ревнують партнера, перевіряють його листування, речі, можуть встановлювати пристрої, що прослуховують. Бо страх відторгнення по відчуттям для них рівносильний смерті.
І поки цей страх не буде виявлений, досліджений та опрацьований – життя буде відчуватись дуже ненадійним та нещасливим місцем.
©️Людмила Мініна