«Я все пережив. Мені зараз нормально». «Ніякого психолога мені непотрібно. Я з усім справився». «Навіщо мені платити комусь гроші. Я сам собі неабиякий психолог». «Якщо погано і важко – краще випити 50 грам – я завжди так роблю і мені допомагає!» «Навіщо страждати хернею – краще зайнятись чимось корисним!» «Я все те забув! І не думаю про те, що було!»
Але біль не пройшов, а глибоко зачаївся. І лиш почнеш говорити, торкнешся ненароком болючих ран і він тут як тут…
І необхідні титанічні зусилля не випускати його назовні…
На жаль, наслідки неминучі…
Бо як вижити в травмі і не вважати всіх чоловіків козлами, жінок – шльондрами. Не відмовитись від себе, своїх бажань, гідності на користь комусь? Чи можливо перетерпіти все так, щоб це не перейшло в панічні атаки, депресію, викривлені переконання та тілесні симптоми?…
Чому в процесі самолікування виникає залежність?… Чому агресія, направляється на власних дітей? Чому, коли боляче зробили одні люди, людина мститься зовсім іншим, ні в чому не винним?…
В практиці я зустрічаюсь з глибоким впливом травми, минулого на життя, сприйняття себе, інших, ставлення та відчуття.
Розбите серце в юності часто приводить до сексоголізму, залежності, відсутності довіри. Відсутності близькості. Людина захищається від болю – внутрішньо відмовляючись від будь-яких стосунків. Або створюючи стосунки, забороняє собі в них емоційно вкладатись. Просто співіснує. Не дарує квіти, не каже слів кохання, не проявляє ніжності, не ходить в кафе та ресторани. Бо тоді це робив – і поплатився.
Фізичне та емоційне насилля стають причиною панічних атак, психосоматики, залежностей, відстороненості, фобій, кПТСР та проявів насилля до близьких…
І цей перелік можна продовжувати безкінечно…
Бо наслідки ті чи інші неминучі. Так як травма змінює, фрагментує внутрішній світ людини.
Тому важливо не просто вижити. А й згодом відновити свою цілісність. Та позбавитися всього того, що руйнує.
©️Людмила Мініна