Провина всередині нас плете свою страшну павутину, глибоко пускає чіпке коріння. І ніби все розумієш, і перестаєш себе звинувачувати, але через деякий час, вона знову пронизує серце тягнучим болем…
Що таке провина вижившого?
Почуття провини вижившого (також відоме як синдром концентраційного табору, провина вцілівшого, синдром Холокосту) – постраждалу людину переслідує почуття провини через те, що він вижив, виживає в екстремальних умовах (нещасний випадок, війна, геноцид, стихійне лихо, терористичний акт та ін.), коли іншим це не вдалося. Коли інші понесли більше втрат. Може бути одним із симптомів ПТСР.
Чому вони загинули – а я залишився живим… Їхнє житло зруйноване – а моє залишається цілим… Їх катували – а мені вдалося втекти за кордон… Вони втратили бізнес, роботу – а я маю можливість заробляти гроші… Їхні діти зникли безвісти – а мої поруч зі мною, я можу їх пригорнути…
Чому виникає провина вижившого?
Це явище базується на загальнолюдській потребі в приналежності. Є спільне цінне Ми – сім’я, країна, нація. У випадку страшного лиха, людські життя руйнуються, хаотично, випадково. На те, що відбувається дуже часто не можливо вплинути. Той, кому пощастило більше, ніби втрачає цю приналежність. Вона ніби рветься, руйнується. Відбувається розрив, прірва – між постраждалими та вцілілими. Власні втрати та збитки заперечуються, применшуються, знецінюються. В цьому явищі дуже багато жалю, співчуття та невимовне почуття відчаю у нездатності допомогти, змінити, запобігти. Чужий біль відчувається як свій. Він і є частково своїм, бо ми одна сім’я, нація, країна…
Багато хто з українців відчуває провину, що йому пощастило трохи більше… Що йому легше… Провину, що живий, що в кращих умовах, що має руки й ноги, що іноді радіє…
Та чи справедливо це?!! Чи справедливо звинувачувати себе???!!!
Важко знайти такого українця, який нічого не втратив, чиє життя не змінилося, хто не був вимушений пристосовуватись до страшних руйнуючих умов війни!?
Ворогу тільки й треба, щоб ми звинувачували себе, один одного. Щоб позбавляли себе щонайменшої радості й ресурсу. Бо тоді нас буде легше зламати. В нас буде менше сили для опору та протистояння…
Та ми всі знаємо чия справжня провина! Кого насправді необхідно звинувачувати. Хто забрав безцінні життя, зруйнував домівки, наш звичний світ. Хоче нас знищити. І без жодної краплі провини та каяття продовжує це робити. Гнила росія невідворотно має понести за це покарання!!!
Необхідно чітко розуміти чия провина та відповідальність! Повертати провину тим, хто винен насправді!
Підтримуйте нашу Україну! Наших бійців ЗСУ! Свій дух опору та один одного!
Зрощуйте в собі почуття вдячності. Бережіть та підтримуйте той ресурс, ті сили, що є. Бо їх ще дуже багато знадобиться! Цінуйте, що живі, що вціліле житло, що в теплі, що живі рідні, що не лише сумуєте за втраченим, а й маєте змогу і сили час від часу порадіти!
©️Людмила Мініна