Еміграція взагалі дуже складна сама по собі. І особливо, коли ви цього не хотіли і не планували, коли вона є вимушеною.
Відбувається різкий насильницький відрив зі звичного, стабільного середовища. Це рана, яка болить. І потребує уважного обережного відношення.
Труднощі з якими ви могли зіштовхнутися:
- Складність чи неможливість прямо зараз прийняти якесь рішення — залишитись і почати інтеграцію чи повернутися і продовжувати життя далі вдома, не дивлячись ні на що.
- Сум по дому, своєму колишньому життю, рідній країні. За рідними та близькими, що залишилися. Тривога та страх за них. Почуття провини.
- Відсутність стабільності, ясного зрозумілого майбутнього. Майже повна невизначеність та розгубленість.
- Відчуття втрати — свого життя, звичних соціальних ролей, своєї ідентичності.
- Відчуття самотності. Нерозуміння іншими твоїх почуттів, складнощів, ситуації.
- Частіш за все гірші побутові умови. Вимушеність знаходитись з тими, хто неприємний, з ким складні конфліктні стосунки.
- Постійне виснажливе очікування закінчення війни. Перебування в хронічному стресі та напрузі. Почуття безсилля, безпорадності та безвихідності. Ще більше посилює відчуття своєї незначимості.
- Через напругу зникає бажання щось робити. Хочеться все кинути. Закритись від всього і всіх. Занурення в депресію.
- Відчуття себе на чужині, не на своєму місці. Відчуття що ти тут чужий і тобі не раді.
- Підвищена вразливість і чутливість. До найменшої критики, найменших насмішок, невдачі та відмови. Найменшої дискримінації щодо незнання мови. Це породжує сумніви у власних силах, зниження самооцінки, тотальну обесцінку себе…
©️Людмила Мініна