А краще не лише Внутрішньому!..
Дуже важливо позначати власні кордони іншим. А ще важливіше самому собі!
Багатьох це дивує, приводить у розгубленість, здивування… — «Дати відсіч Внутрішньому Критику?» “А так можна?..” “Він же всередині…” “А це нормально?” «Воно саме відбувається — критика себе… я це не контролюю…» «Я так ніколи не мислив»…
Важливо розділяти — Себе та Внутрішнього Критика. Відокремити його від себе. Так зручніше протистояти цій внутрішній фігурі/частині. А можна й просто вести діалог із самим собою як із цілим — кому що буде комфортніше та зручніше.
Позначити правила та рамки комунікації, спілкування із собою:
Що можна, що ні. Де ці червоні заборонені лінії, які не можна переходити? Які слова, фрази можна дозволяти стосовно себе, а які ні. Які дії та вчинки допустимі, а які неприйнятні?
У якому форматі я висловлюю агресію до себе, коли мене щось не влаштовує? Коли я роблю помилку. Коли не отримую бажаного результату. Коли щось виходить не ідеально, не так швидко, щось йде не так… Коли злюся на когось іншого, чи не перенаправляю агресію на себе? Все це необхідно коригувати до бажаного – шанобливого та дбайливого ставлення до себе та взаємини з собою.
Як я себе мотивую? Як себе підтримую? І чи підтримую взагалі?
Висловлювати аргументи, що спростовують знецінення Внутрішньої Критичної Фігури:
- Ні, ти не правий!
- Це не так!
- Я з тобою не згодна!
- У тебе немає права так говорити зі мною!
- Навіщо ти мене ображаєш? Що ти цим хочеш досягти?
- У мене своя думка щодо цього! Я вважаю так…
- Я вважаю, що істиною є…
- Аргументуй, чому це так! Інакше це порожні образи в мій бік.
- Можливо, в тебе мета лише придушувати мене та контролювати!
- Замість критики краще підкажи мені, допоможи!
- Давай зробимо це разом!
Поглинені критикою самих себе — таланти, які так і не реалізували свій потенціал. Умертвили свої ідеї, почуття, внутрішню силу.
Протистояти Внутрішньому Критику необхідно! У протистоянні ми повертаємо і набуваємо цінності себе, самоповаги. Вносимо зміни до такого ригідного звичного спілкування з собою. Це дає більшу свободу та можливості. І це надзвичайно важливо!
Що обрати — критику чи підтримку?
Ми звикаємо критикувати і знецінювати себе, незважаючи на те, що це лише глибше і глибше заганяє нас у депресію, апатію та безсилля. Підтримувати себе доводиться вчитися. Ми цього майже не робимо, не усвідомлюємо, зовсім не вміємо.
Підтримка буде ціннішим інструментом!
Як важливо кожному хоч іноді почути:
- Дуже круто, що ти намагався!
- Я покращу свої навички та спробую знову!
- Ти дуже смілива, що це зробила!
- На все потрібен час і це нормально і природно, що одразу не виходить!
- Я в тебе вірю!
- У тебе є щонайменше 1000 спроб!
- Ти вже багато зробив, залишилося зовсім трохи.
- Коли ти цього досягнеш, ми святкуватимемо!
- Це неймовірно складно, але тобі це під силу!
- Ми вже так далеко в цьому просунулися!
- Я тобою захоплююсь!
І як важливо чути це насамперед від самих себе! Бути собі Другом! Бути тим, хто повністю надійний та підтримає на кожному етапі життєвого шляху!
©️Людмила Мініна