Природна людська потреба уникнути болю. Тож кожен рятується як може. Адже не багатьом пощастило зі здоровим, підтримуючим оточенням.
“Я пам’ятаю свій перший раз. Вдома вдалося вкрасти недопиту пляшку лікеру. Мені було 9 років. Я сидів у під’їзді. Було темно… Зробивши ковток, я відчув, як по всьому тілу почало розливатися тепло. І, мабуть, уперше в житті мені стало добре і спокійно…”
І таких історій тисячі!..
Як вижити, коли ти не можеш змінити те, що довкола?..
Дуже по-людськи шукати анестезію. Що ще залишається?.. Тому алкоголь, наркотики, антидепресанти, азартні ігри, порнографія та інші залежності завжди будуть у тренді.
Іноді звертаються клієнти, які не хочуть змінювати щось у своєму житті. Їхня єдина мета — перестати відчувати біль. Біль від деструктивних токсичних стосунків, відсутності кохання, постійних зрад, насильства та ін. Єдине, що їм потрібно перестати відчувати. Але такий шлях надто руйнівний. Багато хто давно йде ним. Вмирають емоційно. Задавлюючи свої почуття, чутливість – породжують тілесні симптоми та залежності.
Анестезія дозволяє залишити все як є. Пристосуватися. Дивитися на те, що відбувається, як норму. Нехай і ціною власного здоров’я та життя. Тримаючи руку у вогні, не відчувати полум’я, що обпалює, навіть коли обгоріли м’язи і кістки. Адже від них чекають, що вони не будуть відчувати, плакати, ревнувати, ображаться, не відчуватимуть слабкість і вразливість. Вони чекають цього від самих себе…
Анестезія потрібна завжди. В іншому випадку є ризик надто ясно побачити дійсність. І розпочати діяти.
У дитини, правда, немає вибору… Але коли ти дорослий — можеш багато чого змінити!
Нехай і із зовнішньою допомогою та підтримкою. Це як нове народження, де потрібний провідник. З яким можна розділити біль та радість зустрічі з реальністю. Подолати складнощі, впоратися з тривогою, напругою. І почати жити СВОЇМ життям!
©️Людмила Мініна