Часто доводиться стикатися з тим, що ревнощі вважають чимось небажаним. Хтось каже – якщо ви ревнуєте, значить, не впевнені в собі, у вас власницькі почуття, бажання одноосібно володіти іншою людиною. І багато хто починає соромитися ревнощів. Соромитися себе, які відчувають це почуття. Вважати себе ненормальними та неповноцінними. Всіляко приховують від інших, партнера, що вони ревнують. Намагаються сховати наявність цього явища, не виявитися поміченими. Намагаються це виправити, придушити, побороти…
Але чи справді так соромно ревнувати людину, яку любиш?
Адже якщо ви ревнуєте – значить, дуже дорожите людиною, яка близька. Всі ми в той чи інший момент буваємо в собі не впевнені – і це дає нам можливість зростати, ставати кращими, підвищувати компетентність, покращувати якість своїх відносин. Бути впевненим, що кохана людина назавжди з вами і ніколи не зможе полюбити когось іншого – велика самовпевненість. А якщо ви самовпевнені – великий ризик не помітити, що іншому поряд з вами стало нудно, самотньо і незатишно.
Звертати увагу на когось іншого, крім свого обранця абсолютно природно. Ви і ваш партнер — живі люди, які мають очі, власні смаки та сприйняття. Якщо вам чи вашому партнеру хтось подобається, крім вас, це нормально. Інше питання даєте ви цьому розвиток чи ні.
Ревнувати – нормально та природно.
Саме почуття абсолютно нешкідливе, а часто навіть бажане. Проблеми починаються тоді, коли ви починаєте діяти руйнівно, виходячи із цього почуття. Дуже часто, навіть не розібравшись у ситуації. Коли ви риєтеся в особистих речах, телефоні, листуванні партнера, встановлюєте стеження. Коли починаєте ображати, загрожувати, проявляти фізичне насильство. Не бажаєте навіть чути аргументи близької людини. Готові більше вірити своїм фантазіям. В оповіданні Джона Фанто «Приборкання Валенті» якраз чудово описано безпричинне ревнощі з будь-якого приводу, обтяжені імпульсивними руйнівними діями.
Важливо розуміти, що це одне, а дії зовсім інше. І потрібно чітко відокремлювати одне від одного.
Ревнощі є чудовим сигналом – що щось варто змінити, на щось звернути увагу.
Часто ревнощі – це адекватна реакція на зраду. Після цього дуже важко стає довіряти. Виникає постійне почуття небезпеки, що може повторитися. Хочеться якось вплинути, проконтролювати ситуацію, партнера, щоб захистити себе від таких болючих відчуттів.
Важливо з’ясувати причини зради. Що вони означають? Чи це спосіб буття одного з партнерів, не обговорюваним рішенням вести полігамний спосіб життя? Чи у відносинах щось пішло не так і особливо важливо це переглянути? У першому випадку вирішувати вам – залишатися чи йти. Можливо, вільне сексуальне життя поза шлюбом буде для вас обох прекрасним рішенням, способом повніше пізнавати цей світ.
Якщо це не про вас, ви маєте шанс створити нові стосунки, але вже з іншим партнером. У другому випадку варто дуже добре попрацювати над стосунками. Розібратися, чи є шанс привнести, знайти в них те, що шукається за їхніми межами. Що насправді відбувається? Можливо, ваші стосунки давно зжили себе, а можливо, просто щось зламалося і вимагає ремонту?
Чи варто позбавлятися ревнощів?
Іноді ревнощі практично незамінні. Вони як спеції, надають смаку, гостроти, характеру стосункам. Дають відчути та побачити, що партнеру ми цікаві, бажані. Що він не хоче нас ділити. Він, звісно, не має права нам заборонити, неспроможний нас обмежити. Як і ми його. Тому залишається лише ревнувати…
Незрима присутність третього… Натяк на його теоретичну можливість існування є тією іскрою, яка допомагає вогню стосунків горіти яскравіше. Усвідомлення реальності того, що може з’явитися хтось третій, можливість кінця, стимулює до того, щоб покращувати існуючі стосунки, роблячи один одного щасливішими.
Ви визнаєте, що інший – вільний. І залишатися поруч із вами – його власне волевиявлення, його вибір, рішення. Він може як бути з вами, так і піти, закохатися в іншого. Любити вас чи розлюбити. І ця невизначеність дозволяє зберігати стосункам свіжість.
Це може підтримувати сексуальний інтерес до партнера. Якщо є інтерес інших – це цінне, цінність збільшується. Якщо цінне – можуть забрати. Якщо можуть забрати – краще цінуватиму. Так ми всі влаштовані…
Ревнощі – прекрасний привід стати ближче один до одного.
Поділившись цим почуттям, ми відкриваємо своє серце. Дозволяємо собі бути вразливими, такими, якими ми є насправді. Якщо ми зустрічаємо прийняття своїх почуттів, слабкостей – ми відчуваємо чарівну близькість. Нам радісно у таких відносинах, комфортно та затишно.
Ревнощі як наслідок пережитого зради.
Можливо, ми ревнуємо зараз без приводу, тому що у минулому пережили зраду, зневагу, нас не цінували, зраджували нам. А зараз ми просто боїмося повторення. І це відлуння тієї хворобливої ситуації. В цьому випадку необхідна індивідуальна робота з психологом, спрямована на опрацювання минулого хворобливого досвіду та його завершення.
Як допомогти впоратися із цим почуттям?
Якщо ваш партнер ревнує, ви можете допомогти йому впоратися із цим почуттям. Проявіть уважність до його переживань. Дайте зрозуміти, що вона єдина і незамінна людина у вашому житті, і ви її дуже любите. Єдино важливо, щоб це було правдою. Якщо це не так – ваші слова не матимуть цінності та не досягнуть мети. Те саме може зробити ваш партнер, якщо ревнощі переживаєте ви.
Насамперед, звичайно важливо, щоб це почуття ми приймали самі. Давали собі право на його існування. Знаючи, що воно обов’язково хоче нам дати щось дуже важливе – можливо захист, а можливо, надати трохи гостроти нашій життєвій подорожі…
©️Людмила Мініна