Панічні атаки, хочемо ми цього чи ні, неминуче впливають на самооцінку.
Є безпосередньою причиною її поступового та неухильного зниження. Так відбувається через те, що людина багато разів намагалася впоратися зі своїми страхами, тривогою, нападами ПА, емоційним станом, але все безрезультатно. І ці стани знову і знову повторювалися — сформувавши стійке відчуття безпорадності. Нездатності на це вплинути. Що поширюється на всі сфери життя.
Чим більше людина уникає тригерів та ізолює себе від усього того, що може призвести до панічних атак — тим нижче відчуває контроль над своїм емоційним станом та життям взагалі.
Відповідно, з кожним разом відмітка самооцінки спускається все нижче і нижче…
Люди з ПА схильні відчувати і називати/ображати себе ненормальними, неповноцінними, божевільними, в тяжкість іншим, неадекватними, хворими, відчувати сором за себе, свій емоційний стан і прояви.
Ідеальним рішенням є звернення в терапію на ранніх термінах появи ПА. Коли проблема вирішується набагато швидше — не розмиті шляхи причинно-наслідкових зв’язків. Реальність же така, що за лікуванням звертаються (і це теж прогрес), в основному, люди, у кого ПА існують уже 5 років і вище.
Так відбувається тому, що спочатку людина не розуміє, що з нею відбувається, що це взагалі. Обстежується у лікарів у пошуках фізичних хвороб. А ще є очікування, що все пройде само по собі і більше не повториться. Звісно, ПА розвиваються та прогресують… А самооцінка знижується далі…
©️Людмила Мініна