Я якась не така…
Стійкий результат дуже тривалого формування внутрішньої знецінки та відчуття сорому.
Багато хто норовить, вважає своїм обов’язком розповісти, що в тобі не так. Старанно вказати на твою неідеальність. Що тобі потрібно зробити, виправити, як жити, що вибирати. Кого обирати та чому. До деталей. До дрібниць. Як правильно! А що вимагає знецінки та засудження.
Дивно, що зазвичай так чинять ті, хто самі з себе ну абсолютно нічого не представляють. Загубилися, заплуталися у власному житті. Самі цього не мають, цим не володіють. Живуть як можуть і як виходить… А часто просто бездарності, які намагаються самоствердитись за чужий рахунок. Лізуть зі своїми порадами та думкою. Скрізь вставляючи свої їдкі смердючі зауваження. Усіма силами намагаються утримати вас на своєму рівні. А по можливості опустити нижче себе, підім’яти. принизити.
Безсила агресія заздрості…
Ти якась не така. НЕ ПРАВИЛЬНА! Занадто емоційна, надто чутлива, надто розумна, надто сексуальна… надто… Не така, як я — краща, сміливіша, вільніша… і це нестерпно!!!
Так наполегливо намагаються змусити нас засумніватися у своїй нормальності та адекватності. Це викликає сумніви, сором, вибиває ґрунт з-під ніг. І слати б їх на… Але насправді цьому буває дуже складно протистояти.
Але робити це дуже важливо! Мінімізувати їхній вплив. А по можливості очистити свій життєвий простір від таких токсичних руйнівних людей.
©️Людмила Мініна