Я лінуюсь чи боюся?..
Безліч почуттів і процесів можуть маскуватися під лінощі. І одне з них – СТРАХ.
Адже реально шалено страшно починати щось нове — бізнес, професію, роботу, стосунки та ін. Робити щось нове — те, чого раніше ніколи не робили — говорити про підвищення зарплати, свої потреби та бажання, позначати свої кордони. І взагалі, говорити, тому що ми не знаємо і не контролюємо абсолютно ні реакцію іншої людини, ні результат. Виявляться наші зусилля успішними чи ми просто згаємо час і сили. А можливо, ще й постраждаємо за це.
Тому безпечніше не висовуватися, сидіти тихше води… А точніше, лежати в ліжку і дивитися відео на ютубі, грати в ігри, відволікатися різними способами. Тут ні ризиків, ні конфліктів — повний контроль ситуації та «депресивний» спокій.
А бажано ще й мучитися та страждати! Щоб така наша поведінка була виправданою.
Ми дуууже боїмося! Страх нам властивий більше, ніж ми здатні це визнати. Захищаємо себе від того, до чого не готові. На що не зібрали достатньо ресурсів. Захищаємо від непередбачуваності нового досвіду. А точніше, щоб він не став старим, надто знайомим. Схожим на той біль, який доводилося пережити.
Тільки чого ми намагаємося досягти зневажаючи і критикуючи себе при цьому? Так можливо отримати лише пригнічений стан. І глибоку депресію у довгостроковій перспективі.
Воістину дивовижна здатність людини пригноблювати себе, блокувати свою енергію. А її дуже багато. Але вона неймовірними зусиллями стримується і перенаправляється на подавлення та приниження себе.
Себе важливо підтримувати! Завжди! А особливо у такий час. Важливо визнати свій страх, побачити його. Прийняти те, що страх і боятися — це нормально. Дати собі час, якщо так треба. Звернутися до психолога для вирішення. Отримати підтримку. І робити кроки далі з тією швидкістю та темпом, що характерні та комфортні нам.
©️Людмила Мініна