Звернутися за професійною допомогою для більшості людей насправді дуже важко.
Це потребує неабиякої сміливості та мотивації звільнитися від симптому, змінити своє життя.
Більшість буде роками, десятиліттями так і продовжувати жити. Знецінювати психологів, психотерапевтів. Мучитись і страждати. Так і не наважившись подолати свої страхи. Не даючи собі можливості перевірити їх обгрунтованість з професіоналом, якому можна довіряти.
Страхи клієнтів звернутися за допомогою:
1. Показати та проявити свою вразливість.
Це дуже страшно, особливо якщо з нею не рахувались, не поважали. Не зважали на притаманну кожному з нас чутливість – причиняли біль. Знову і знову. Ховати її стало необхідним для виживання захисним механізмом. Але вміння і сміливість проявити її, витримувати, захищати та цінувати є результатом та глибинною суттю психотерапії.
2. Показати свою слабкість
Показати свою емоційну чутливість. Сльози болю. Інколи проходить не один місяць роботи, до того моменту, коли поступово клієнт дозволяє собі все вільніше й вільніше відчувати, плакати від пережитого. Не соромитись своєї живої природи. Приймати цю дивовижну сторону себе.
3. Страх визнати, що я сам не зміг.
Звернутися за професійною допомогою – це дозволити собі прийняти цю допомогу й підтримку, якої частіш за все зовсім не було. Дати собі право розділити свої переживання з іншою людиною. Не тримати все в собі.
4. Страх визнати заслугу психотерапевта в результаті.
Для багатьох людей, звиклих самотужки справлятися зі своїми проблемами дуже боляче та принизливо віддати перемогу над проблемою чи симптомом психотерапевту. Навіть звернувшись за допомогою, вони можуть саботувати процес терапії та змін. Але справа в тому, що результат – це завжди співпраця психотерапевта та клієнта, а не заслуга когось одного. Терапевт – живий інструмент, в поєднанні з яким зміни стають можливими.
5. Страх обезцінки почуттів, особистості, пережитого досвіду, життєвого щляху та ін.
Навіть якщо людина вважає, що не розбирається в людях, не має контакту зі своїми почуттями. Вона буде гостро реагувати на обезцінку, болісно це переживати. Відсутність чутливості та поваги до емоційного та життєвого досвіду клієнта може навіть ретравмувати та ще більше посилити й закріпити вже існуючий травматичний досвід. Тому вибираючи психотерапевта важливо прислухатись насамперед до своїх почуттів – чи безпечно мені буде поруч, чи можу я довіритись саме цій людині?
6. Страх зверхнього ставлення
Як можна довіряти та заглиблюватись у внутрішню роботу, коли спеціаліст, до якого звернулись зверхньо ставиться. Коли на обличчі вираз зарозумілості. Коли на тобі самомтверджуються. Тому важливо звертати увагу – поважає вас як людину психотерапевт чи ні. Важливо сказати про це, побачивши також чи чує вас.
7. Страх критики.
Як же багатьом із нас вона знайома. Знайома настільки, що ми будемо робити все можливе, щоб не опинитися в ситуації, коли людина в якої є ранг і вплив на нас, знову цим скористається.
8. Страх контакту з власним внутрішнім болем.
Це дуже дуже страшно. Людина робить все можливе, щоб забути, витіснити, стати байдужою до пережитого. Але всі ці спроби віддалити себе від цих відчуттів нажаль мають протилежний ефект – ми заважаємо загоїтись рані, вона загострюється, з’являються неприємні симптоми (депресія, апатія, відсутність бажання, напруга, відчай, панічні атаки та ін.) та наслідки (зруйновані стосунки, залежності). Важливо дати місце і простір болю. Пропрацьовувати його з психотерапевтом, якому можете довіряти.
9. Страх прив’язаності до іншої людини.
На жаль, у багатьох стосунки із самими близькими людьми були наповнені болем. Був добре засвоєний урок – що прив’язаність, потреба в емоційному теплі та іншій людині поряд – це те, що необхідно усіма можливими силами уникати. Але саме психотерапія – той цілющий простір, який вибудовує інший результат й формат стосунків. Стосунків, які надійні, безпечні, в яких приймають, чують, бачать та розуміють. Що дає можливість будувати стосунки в подальшому житті зовсім інші по якості та глибині.
10. Страх відторгнення, коли дізнається який я є насправді.
У кожної людини є свої таємниці. Те що не скажеш не те, що першому зустрічному, а й самим ріднішим людям. Те, що впливає на сьогодення. На наше сприйняття самих себе. Людина це не приймає, не може пережити, змиритись, переварити. В терапії саме тепле прийняття іншою людиною дає можливість прийняти себе самого.
11. Страх неможливості сказати ні, неможливості захистити свої кордони.
Наші кордони порушувались. І ми робимо все, щоб запобігти цього в майбутньому. Чи зможу я відмовитись від того, що мені неподобається? Піти, коли захочу це зробити? Кордони є важливою частиною психотерапії. Лише відчуваючи їх, проявляючи, ми можемо відчувати свою цілісність. Що з нами все добре. Поважати себе. Відчувати. Тому необхідно їх відбудовувати. Свідомо укріплювати.
12. Страх не отримати результат.
Розчаруватись. Потратити ресурси та зусилля. Важливо обирати того, хто з досвідом та орієнтуватись на свій внутрішній емоційний відгук. І дуже відповідально усвідомлювати, що не можливо отримати результат за декілька зустрічей, якщо у вас давня занедбана проблема чи симптом. Зміни потребують включеності, зацікавленості та зусиль. Намагайтесь вчасно звертатися за професійною допомогою.
13. Страх розголосу.
Ананімність та конфіденційність є базовими для будь-якого психолога, психотерапевта. Але боятися цього природньо. Важливо ділитися своїм страхом, озвучувати його людині, з якою працюєте.
14. Страх, що мої проблеми й моя біль недостатньо важлива.
Коли довгі роки на біль не звертали уваги, ще більше його завдаючи, формується помилкове судження, що так і повинно бути, так і потрібно жити. Що необхідно це терпіти. Що почуття та проблеми інших – більш значущі та важливі. Бо так було завжди. Та суть в тому, що ваша біль і проблеми найважливіші й найболючіші. І лише визнавши їх значимість, виражаючи турботу про себе можна змінити життя і світ, який вас оточує. Бо якщо погано вам – погано усім , хто поруч.
Ваші страхи – це результат пережитого життєвого досвіду. Нехай вони ретельно допомагають вибирати тих, хто поруч. І подбайте про те, щоб вони не завадили прийти до бажаних змін.
©️Людмила Мініна