«Я його перероблю, зміню, виправлю!»
«Я його перероблю під себе, свій комфорт. Він буде мене слухатись і робити те, що важливо і приємно мені». «Я його перевиховую і мені подобається, що в мене виходить». «Він поганий, залежний, але я його зміню!» «Я з нього ліплю те, що мені потрібно!» «Він, нажаль, не ідеальний, але нічого, я зроблю з нього ідеального чоловіка!»
Щоооо?!!………
Коли таке чуєш, то трохи волосся встає дибом…
По-перше
Це неповага до іншої людини. Це зверхнє ставлення. Сексизм. Порушення кордонів. Насильство. Сприймання іншої людини неживою, без власної думки, поглядів, цінностей і почуттів. І, навіть, якщо в таке віриться – це не так. Це власна черствість та байдужість. Це не про любов, це про власну недалекість та садизм.
По-друге
Це завжди про розчарування. Про власний відчай. Можливо, вибір заздалегідь програшного варіанту, тієї людини, що буде далі травмувати та причиняти біль. Про власне безсилля, яке важливо приймати. Про власні травми, з якими необхідно працювати. Про внутрішню вразливість та чуттєвість, які потребують поваги, турботи та захисту іншим способом. Бо це наш внутрішній скарб, навіть, якщо нас примусили думати інакше. Це наша потреба в емоційній безпеці.
А щодо змін?…
І ми, і інші змінюються лише по власному бажанню. Коли хочемо цього зсередини. Ніхто не змінюється завдяки примусу та насиллю. Таким чином ми лише отримуємо травми. Таким способом ми повторюємо те насилля, що було раніше. Або проти нього боремось.
Людина змінюється, коли:
- є щось цінне, що вона боїться втратити
- так більше жити не хоче
- є щось важливе, що вона вірить, може отримати.
І щодо стосунків:
Здорові стосунки ті, в яких добре обом. В яких поважають особистість, думки, почуття кожного. В яких чують і підтримують кожного. І для цього кожен із нас повинен розуміти необхідність змін й прикладати до цього зусилля.
©️Людмила Мініна