Ми всі у стані війни…
Війна проникає скрізь в наше життя. Вона всюди. Пробирається крізь шпарини у стінах, заринає у вікна, вривається через вибиті двері. Просочується присмаком смерті у наші стосунки…
Маленький простір, зміна місця перебування, присутність родичів, великі очікування, посилення хронічних хвороб, невизначеність, байдужість, холодність, відстороненість, переповненість емоціями.
Напруга та невизначеність накопичуються та зростають. Посилюються образи, вся незадоволеність, відчай. І наша звична реальність репає, показуючи голу дупу.
Відбувається ніби зрушення тектонічних плит. Посилення процесів у парі. І ми починаємо помічати цей неприємний запах руйнації. На який довго не звертали увагу.
У багатьох з’являється розуміння, що завтра може не настати, не завжди усвідомлене, а ледь-ледь пробігаюче морозом по шкірі. І якась частина нас чітко розуміє, що так далі більше не можна, що МАЄ право на щастя, відчувати себе цінною жінкою чи чоловіком. Що майбутнє саме ЗАРАЗ. І саме зараз хочеться ЖИТИ, кохати, відчувати.
Якщо у ваших відносинах відбуваються зміни. Щось відбувається по колу. Знову і знову. Ви відчуваєте, що зайшли у глухий кут, що так жити в парі більше не хочете — є ризик появи когось третього. І краще, коли це буде психотерапевт, який допоможе зрозуміти, налагодити і зберегти.
Війна прискорює, підштовхує до змін. Ставить перед парою вибори — побачити один одного, потреби, почуття, бажання, або попрощати і дати стосункам вмерти…
Чого хочете ви?…
©️Людмила Мініна