На формування залежності завжди впливає не якась одна причина, а ряд факторів, обставин та причин. Але є ті, що більш глибші, вагоміші, що привʼязують намертво міцним вузлом та не дають кинути…
Інколи у роботі з залежним клієнтом проявляється, що в глибині проблеми лежить зв’язок.
Що залежність виступає невидимим мостом, який зʼєднує залежного з якоюсь близькою йому людиною. Яка також є, чи була за життя залежною. Батьком. Матірʼю, дядьком, тіткою, дідусем, бабусею…
Частіше з батьком. Живим. Зниклим з життя. Чи давно померлим. І лише вживаючи алкоголь, наркотики, азартні ігри та ін. людина може наблизитись до відчуття контакту з ним. Лише через вживання може відчути схожість, однорідність, приналежність, визнання ним, звʼязок та теплу близькість.
«Я вживаю для тебе, з тобою…»
Це цінність стосунків, вірність, любов та відданість. Вшанування пам’яті. І в той же час насущна потреба зберегти цей звʼязок, залишити хоча б частинку рідної людини поруч, всередині, у серці.
«Я вживаю як ти — я тебе люблю»…
Сум і туга за втраченим батьком. Якого не вистачає… Завжди не вистачало…
А також залежний несе, прикритий залежністю — весь той травмівний досвід, який у них схожий, споріднений. Ту важкість, що накоплена поколіннями…
«Хоча б таким чином побудь зі мною поруч»…
Любов дитини — це часто всупереч усьому. Навіть, не дивлячись на біль, яку батько приніс за життя.
Створення, винайдення близькості, якої не було. Відтворення втраченого, розірваного контакту…
Можливо це і не єдине що обʼєднує. Але відчувається як важливий і незамінний компонент. Як незмінна традиція, що єднає. І тоді відмова від вживання відчувається як гірка втрата близької людини і цього надзвичайно важливого звʼязку. Як зрада всьому тому, що важливе і цінне.
І все ж в такому контексті справжня близькість замінена, підмінена вживанням. Бо на справжню не було ресурсів, уміння, сил. Внутрішній світ батька був переповнений власним болем та емоційним тягарем.
Із залежністю неможливо ефективно працювати, якщо не враховувати цей звʼязок, потребу в ньому, не виявити його. Він не відпускає, не дає відмовитися від вживання. Бо це та внутрішня опора, на яку поки що опирається залежна людина.
©️Людмила Мініна