Беззаперечним фактом є те, що лікувати потрібно наркозалежного. Але реальність така, що не кожен наркоман хоче цього лікування. А час невблаганний. Проблеми зростають. І треба щось робити. І це щось має давати реальні результати.
Виходячи з цього, я виділила три причини, коли звернення батьків наркомана самих за психологічною допомогою стає суттєвим зрушенням у вирішенні проблеми:
-
Причина – Страждання.
Наркоманія – хвороба, на яку страждає вся сім’я. Тому що неможливо залишатися осторонь, коли таке відбувається. Нестерпно усвідомлювати, що твоя рідна дитина з кожним днем вбиває себе. І з кожним днем ймовірність його смерті стає дедалі вищою. Переживання, які охоплюють батьків наркозалежного, просто нестерпні. Як розповідала одна мама: «Іноді, здається, що божеволієш. Що просто не вистачить сили все це винести».
Поведінка дитини змінилася, вона перестала бути схожою на себе. Постійно бреше, вигадуючи нові історії для отримання чергової суми грошей. Часто агресивний, дратівливий, або під кайфом. Страшно і боляче дивитися на людину, якій нічого не цікаво (крім наркотиків), нічого не потрібно, яка ні до чого не прагне. На людину, яка не має майбутнього…
Страждає як душа, так і тіло.
Батьки наркомана живуть у нескінченному хронічному стресі. Як результат – головний біль, мігрень, виразкова хвороба, серцево-судинні захворювання, нервове виснаження, зниження імунітету, безсоння та багато іншого.
Залишатися віч-на-віч зі своєю бідою – це найгірше з можливих рішень. У даному випадку професійна допомога просто необхідна. Це джерело незамінної підтримки, можливість ясно подивитися на ситуацію та вжити необхідних кроків.
Придбання більшої кількості внутрішніх ресурсів, професійна підтримка, внутрішня стабілізація часом здатні творити чудеса.
Коли міняємось ми – змінюється і світ навколо нас.
Це може виглядати вкрай вражаюче, коли раптом син, який геть начисто відмовлявся лікуватися, сам приходить за допомогою, повністю готовий до змін.
-
Причина – Почуття провини.
І часто відвідують думки: “Що сталося з моїм сином?”, “Що я зробила не так?”, “Де ми пропустили” …
Батьки практично завжди відчувають колосальне почуття провини. Вважають саме себе причиною хвороби дитини – недолюбили, уваги недодали, щось колись заборонили, не змогли забезпечити належний фінансовий стан, не підтримали, слів добрих мало говорили, не побачили, або навпаки – розбалували, переласкали, надмірно опікувалися та ін. А це спричиняє низку наслідків.
Почуття провини стає полігоном для маніпуляцій залежного. Спираючись на свої образи, він уже вимагає забезпечувати його грошима. Підігріваючи ще більше почуття провини прямими докорами та звинуваченнями. А батьки, перебуваючи в стані самобичування, не в змозі йому відмовити.
Працюючи з наркозалежними, я переконалася, що їхні батьки робили дуже багато для того, щоб життя дітей склалося по-іншому. І вибір вживання наркотиків не завжди їх вина.
Почуття провини батьків – те, що перешкоджає бажанню лікуватися залежного від наркотиків. І це те, чого потрібно позбавлятися в першу чергу.
Разом з психологом це можливо зробити швидше та ефективніше. А також розібратися – чи не є ваша вина лише вигадкою. Шаленою спробою звалити на себе всю відповідальність за те, що відбувається.
-
Причина – Небажання залежного лікуватися.
Звернення батьків по допомогу стає життєвою необхідністю, коли сам залежний лікуватися абсолютно не хоче. Звісно, батьки можуть насильно віддати наркомана лікуватися. Але особисто я не знаю жодного випадку, коли це призвело б до бажаного результату. Все виходить навпаки – розлючений син (дочка) з подвоєною силою починає вживати наркотики після закінчення такого насильницького лікування. Виправдовуючи свій спосіб життя праведною помстою батькам за несправедливе ставлення. Особливо виходячи з місць, де стосовно нього застосовувалася фізична сила.
З іншого боку, просто чекати ініціативи від залежного – це ходити замкненим колом марних спроб самостійно кинути і порожніх обіцянок. Так можна ніколи не дочекатися. Щоб досягти бажаного, потрібно діяти. І такими рішучими кроками є звернення батьків за допомогою. Ми переконалися на практиці, що це дає чудові результати.
У процесі такої роботи можна виробити ефективну стратегію вирішення проблеми. Усунути з боку батьків поведінку, яка підтримує вживання залежного. Вибудувати тверді межі. Вплинути на бажання сина (дочки) лікуватися. Це чудова перша стадія лікування, формування мотивації, яка перетікає у безпосереднє лікування наркозалежного. Ми неодноразово починали з батьків і звернення самого залежного за допомогою не змушувало себе чекати.
©️Людмила Мініна