У всього, на жаль, є своя ціна…
Ми можемо закривати очі на все – потреби, біль. Ігнорувати відразливу реальність. Та ми все одно платимо…
Якось звернулася клієнтка з хронічним важким кон’юктивітом. Вона довгі роки лікувалася. На деякий період він майже зникав, але згодом повертався знову і знову. А останнім часом взагалі почав падати зір…
Також клієнтка лікувала депресію — була на антидепресантах.
Чого ти так не хочеш бачити в своєму житті? — спитала я її – На що так наполегливо закриваєш очі?
Вона дуже гірко розплакалася… Було видно, що протягом довгого часу вона стримувала свої почуття…
«Він мені зраджує» – з болем сказала вона.
В шлюбі уже багато років. Є діти…
«Це почалося майже спочатку… Я намагалася бути взірцевою дружиною. Намагалася себе переконати, що то не правда, що я бачу, намагалася виправдати — сліди губної помади на одязі та білизні, постійні дзвінки і переписки з кимось. Я, навіть не брала телефон, бо знала, що там знайду – невимовно боялась в цьому переконатись остаточно… Намагалась захистити, відгородити себе від цього всього. Одного разу майже наважилась піти… Та не змогла…»
Ми зустрічались, розбирали проблему по атомах. Глибокі переживання заповнювали простір, в якому ми були. Біль поступово виливався. А власна цінність поверталась. І життя вже не здавалось повністю зруйнованим. З’являлась ясність — як жити й що робити далі…
P.S. Згоду клієнта на публікацію отримано.
©️Людмила Мініна